Неодноразово ми писали про бізнеси, які успішно відкривають тимчасово переміщені особи у зовсім нових для них містах. Одним із вдалих прикладів такого бізнесу є пекарня «Духмяна мрія», яку відкрила вимушена переселенка з Луганщини, – Світлана Бондаренко. Більше року вона випікає у серці Львова запашний хліб, булочки, кіші та піцу. Кожна страва має символічне значення: через випічку вона береже пам’ять про свого чоловіка Євгена Бондаренка, який загинув на війні.
Світлана Бондаренко народилася і до 2014 року жила на Луганщині, а після окупації – виїхала на безпечні території. Спочатку вивезла дітей, потім, коли фронт наближався і почали обстрілювати, змушена теж була виїхати. У Харкові працювала, намагалася відкрити власну справу, займалася розведенням перепілок. До Львова потрапила вже після повномасштабного вторгнення.
Спільна мрія у нас була, практично, з перших днів разом з чоловіком. Влаштувалась на роботу формувальницею булочок, і це заняття дуже захопило. Чоловік бачив, наскільки мені подобається ця робота, і дивувався, наскільки захоплена випіканням хлібобулочних виробів. Поступово почали надходити відгуки, що моя випічка відрізняється. Саме тоді ми вирішили, що відкриємо кафе-пекарню, де зможу випікати, а чоловік — готувати. Цебула наша спільна ідея ще в Харкові.
Відкриття пекарні
Пекарню ми відкрили 22 серпня 2024 року, а от назву шукали понад рік. Дуже хотілось, щоб вона була пов’язана з мрією, але не могла підібрати друге слово.
Після загибелі чоловіка активно навчалась, щоб розібратися у всіх нюансах відкриття бізнесу. На одному з навчань підійшла до тренера і розповіла, що мені важко знайти друге слово для назви мого закладу. Там була ще одна жінка, яка стала моєю подругою, і я у неї запитала поради. Саме тоді зрозуміла, що пекарня матиме назву «Духмяна мрія».
Коли вирішила відкривати пекарню, у мене не було жодних заощаджень. Ми з сином жили в орендованій квартирі. Тоді зрозуміла, що хочу власну пекарню, і почала навчання. Спочатку просто навчалася, а потім мені сказали, що є можливість отримати грант, якщо власних коштів немає. Але для цього теж треба було навчитися правильно оформлювати заявку. Після закінчення одного з навчань, отримала грант у сумі 25 000 грн. На ці кошти замовила невеликий тістоміс на 30 л. Мені потрібен був на 50 л, але тоді не мала змоги його придбати.
Далі почала подаватися на нові гранти і шукати благодійні фонди. Наступний грант надала Норвезька рада у справах біженців — на ці кошти я придбала основну техніку для пекарні. Коли ми відкривалися, то ще не знала, чи виграю цей грант, але вже знайшла приміщення. Було важко зробити перший крок без заощаджень і ризикувати.
Сумарно виграла п’ять грантів. На державний не подавалася. Завдяки цьому змогла купити необхідну техніку, зробити ремонт, і потрохи відкривати пекарню.
Асортимент
Унас унікальні рецепти хлібів і булочок. Усю здобу замішуємо на кефірі, а не на воді, без хімії, з додаванням маргарину. Ми печемо дуже смачні кіші, також клієнти обожнюють нашу піцу.
Маємо печиво з горішками на вершковому маслі — воно дуже смачне. Також у нас можна випити чай чи каву, є столики, де все можна скуштувати на місці. Асортимент великий: різні булочки, пиріжки та багато іншого.
А де ви берете рецепти?
Рецепти зберегла з попередніх місць роботи. Наприклад, кіші: мені підказали, що існують такі варіанти, про які навіть не чула. Ідея сподобалася, то ж вирішила спробувати зробити їх сама. Методом проб і помилок поступово знайшла свій варіант: спочатку — основи, того самого кошичка, потім – начинки.
Завжди прагну, щоб усе було смачним, натуральним і якісним. Враховую запити і побажання покупців, наприклад, є багато запитів на бездріжджовий хліб. Він у нас теж є, але переважно для ярмарків, адже процес складніший і тісто має довше визрівати.
Пробувала робити закваску: спершу не вийшло, вдруге теж були складнощі. Деякі рецепти просто берегла раніше для себе, бо вони мені сподобалися, і тепер використовую їх у роботі. Усі страви — це найсмачніше, що змогла відтворити.
Борошно
Щодо борошна, то ми працюємо з пшеничним, і житнім борошном. Маємо чорний хліб з родзинками та насінням соняшника — його всі дуже люблять. Є також сірий хліб, ну і різноманітний білий, зокрема з кукурудзою. Маю одну улюблену торгову марку борошна— саме на ній і зупинилася. Для мене важлива була якість, і ця марка її стабільно забезпечує.
Популярна випічка
Найбільше клієнти люблять кіші та піцу. Якщо говорити про хліб, то стабільний попит на чорний хліб з насінням соняшника, пампушки з часничком і кукурудзяний хліб, також, звісно, полюбляють і бездріжджовий. Виділити щось одне дуже важко. Ми спеціально випікаємо невеликі буханці, щоб люди могли взяти на пробу, наприклад, один білий і один чорний.
З булочок найбільше люблять з журавлиною та заварним кремом. Всім дуже цікаво, як це загортаємо. Багато хто думає, що крем додається вже після того, як булочка готова, але ні. Навіть на моїй сторінці в соцмережах можна подивитися, як відбувається загортання. Популярна ще булочка з ківі.
До речі, булочки з журавлиною та заварним кремом робила, використовуючи ідею одного супермаркету в Харкові. З ківі — це вже моя ідея. Вийшло дуже смачно, і всі її люблять.
Майстер-класи
Ми вже проводили майстер-клас для дітей. Нас попросили перед Пасхою показати їм, як печуть паски — не просто намащувати їх, а продемонструвати весь процес. Трохи мені допомагала знайома, яка займається майстер-класами, адже дітей потрібно розважати. Ми давали їм можливість насипати борошно та цукор і пояснювали, як усе робити.
Потім діти замішували тісто, самі клали його у формочки, випікали і намащували паски. Після цього до нас звернулася ще одна школа — і ми провели майстер-клас для старшокласників.
Нещодавно у нас був майстер-клас для військових, які повернулися з полону. На жаль, цим хлопцям потрібна реабілітація та наша підтримка.
До мене звернулися волонтери з ідеєю провести такий майстер-клас. Я завжди відкрита і рада допомогти. Сподіваюся, що їм сподобалося. Особисто надихнулася спілкуванням із новими людьми.
Якщо говорити про майбутнє, то не хочу великої мережі. Для мене важливо працювати з тістом. Коли печу великі партії, отримую неймовірне задоволення. І хочу продовжувати цим займатися.
Тому планую залишити стільки точок, скільки зможу обслуговувати сама. Головне, щоб могла випікати для них і контролювати цей процес. Мені потрібні пекарі, які допомагатимуть, бо самій важко, але головний процес хочу робити сама. Дуже хочу продовжувати, а не зупинятися на досягнутому.
Читайте також, Секрет ідеальної паски: як аромат створює атмосферу свята
