Через те, що у кам’яній солі іноземного походження часто є домішки, для виробництва
харчових продуктів і консервації радять брати виварну сіль, зокрема з Дрогобицької солеварні.
Повномасштабне вторгнення в Україну призвело до втрати основного постачальника солі –
підприємства «Артемсіль», яке опинилося в окупації. Однак дефіцит солі швидко перекрили
завдяки імпортним поставкам. На сьогодні основними постачальниками в Україну є Єгипет,
Туреччина та Румунія. Але тут варто зазначити, що якість цієї солі часто поступається тій, до якої
звикли українці. Особливо це помітно при виробництві, засолюванні чи консервації.
«Залежно від того, де добувають сіль, її хімічний склад може суттєво відрізнятися. Звичайно,
чиста сіль – це натрій хлор, але у природі вона рідко буває в чистому вигляді. То ж має багато як
органічних, так і неорганічних домішок. При виробництві використовують різні способи
очищення, тому виходить різний склад», – зазначає доктор хімічних наук, професор Олег
Юрченко.
То ж у цьому випадку варто звертати увагу на країну походження солі. За його словами,
варто уникатисолі з Туреччини, бо вона «брудна». Натомість якщо на Прикарпатті знову почнуть
видобувати сіль, вона буде значно кращої якості.
Порода з якої видобувають сіль – галіт, окрім натрій хлору, може містити домішки глини чи
вапняків. Артемівське родовище солі було одним з найчистіших у світі. Там концентрація натрій
хлору сягала 98–99%. Натомість в інших родовищах концентрація менша, то ж сіль потребує
додаткового очищення, що виробники не завжди виконують якісно.
Найкращою, що є на вітчизняному ринку, – це Дрогобицька сіль. Це випарна сіль, до неї
нічого не додають, то ж там найменша кількість добавок, – розповідає директорка Державного науково-дослідного і проектного інституту основної хімії (НІОХІМ) Ірина Довгалюк. Вона радить використовувати виварну сіль, а не кам’яну саме через те, що в останній можуть бути залишки породи.
Наприклад, був випадок коли ще були залишки Артемсолі, до нас звернувся виробник
ковбас. За словами власника підприємства, – ціла партія готового продукту булла зіпсована і саме
тоді вони запідозрили сіль. Вони були впевнені, що сільнормальної якості, бо мали відповідні
документи. Але вся партія готової продукції виявилась непридатною до споживання. Тоді попросили зробити аналіз солі – і вона виявилась підробкою. Тож випадки, коли підробляли
артемівську сіль, на жаль, були.
На перший погляд, ці 3–4% домішок ролі не відіграють. Однак коли споживач намагається
щось заквасити, має утворитися кислота, яка є природним консервантом. Натомість ці вапняки чи
глини – це лужне середовище. Вони дають реакцію і відбувається нейтралізація кислоти. Тому
якість солі відіграє важливу роль.
Цікаво, що Дрогобицька солеварня, яка безперервно працює з XIV ст. і вже була на межі
закриття, намагається наростити потужність. За 2024 рік тут виварили 678,3 тонн солі. Це, звісно,
не порівняти з потужностями виробництва в Соледарі, де в рік добували до 7 млн тонн, однак для
підприємства, яке вже сім століть черпає ропу з підземного озера, це значний показник. Крім того,
Дрогобицька сіль перестала бути сувеніром з музею і на початку 2025 року навіть з’явилася на
прилавках торгових мереж.
Відновити виробництво солі планують також у Долині на Івано-Франківщині, де колись
працювала велика солеварня. Тут теж сіль добуватимуть з ропи, тобто це також буде виварна сіль.
Натомість на Тереблянському родовищі у Закарпатті, де у 2023 році видобули першу партію солі і
через конфлікт між інвесторами роботи зупинили, сіль – кам’яна…
Виробництво солі в Україні – це завжди питання ціни. Адже її вартість буде еквівалентна
імпортній. Наприклад, є поклади в Солотвино. Але щоб побудувати сьогодні шахту для видобутку солі, потрібно вкласти від 600 до 700 млн. грн. На сьогодні немає такого інвестора і не буде. Ніхто не буде вкладати в сіль, коли її можна просто ввозити в Україну.
Така ж ситуація і з мінеральними добривами. У нас дуже багато сировини для виробництва
добрив, але, щоб збудувати виробництво і вийти на ринок, потрібен час. Якщо бізнесмен вкладає
гроші, то хоче отримати прибуток, алеж з-за кордону все це завозиться за ціною, нижчу за яку він
ніяк не зможе запропонувати. Тому якщо держава не коригуватиме цю ситуацію, зокрема митною
політикою, не буде вигідно вкладати у вітчизняне виробництво.
Також читайте, Онлайн-КАТАЛОГ виробників м’ясної продукції та сировини
