Сімейна ферма «Панбаран» Вікторії та Миколи Давиденків розташована неподалік Києва, у селі Гнідині Бориспільського району.
В лютому вони вивезли дітей у безпечне місце, а самі продовжували трудитися на фермі. Раніше доглядали 300 овець. А з початком бойових дій половину поголів’я зарізали та віддавали військовим.
«Із першого дня війни ми постачали продукцію хворим, пенсіонерам, військовим. Зараз допомагаємо маленьким пацієнтам дитячої лікарні ОХМАТДИТ (забезпечуюємо молоком та сиром рікотта, що надзвичайно корисний). Інші постійні споживачі — переселенці із зони бойових дій», — розповів господар.
В їхнє село ворог не ввійшов, хоча й наближався майже впритул. Від вибухів стіни нового будинку вкрилися суцільними тріщинами. Тоді кожен день господарі розпочинали з пошуків кормів. Переживали: що робити у разі артобстрілу, де брати воду, куди сховати стадо? Та все це вдалося витримати. Жодна з тварин не загинула через хвороби чи голод. Тож подружжя повернулося до виготовлення сирів.
Читайте також: Зростання цін на сировину провокує кризу в молочній галузі
В родині п’ятеро дітей (для обох це другий шлюб). Зі столиці переїхали у «глибинку», бо були переконані, що там багатодітній родині житиметься краще.
«Подружжя вже понад сім років варить сир. Вікторія та Микола Давиденки освоїли виробництво понад 30 видів сиру за французькою та італійською технологіями», — ідеться у повідомленні.
Пан Микола мав досвід роботи у сільському господарстві — деякий час працював головою колгоспу. Згодом разом із дружиною започаткував власну справу. Протягом чотирьох років вирощували полуницю.
Невдовзі змінили напрям діяльності — закупили кіз, овець, корів. Чоловік доглядає тварин, а жінка варить сир. Усе здебільшого виконують самі (додаткових працівників наймають рідко).
Нещодавно в асортименті з’явився патріотичний сир «Чорнобаївка» (з коров’ячого молока). Всередині — лавандові квітки, зовні — зола дикої груші. Аромат неперевершений. Користується попитом і фірмовий сир — Київський, складовою якого є овече молоко.
