Коли на Чернігівщині тривали бойові дії і люди вже 24 лютого залишилися без хліба, виручив Коропський хлібозавод. Тому що не везли сюди паляниці ні Київ, ні Шостка, ні тим більше Чернігів, де тривали запеклі бої. Випікали тоді на місцевому заводі по три тонни хліба за добу. Пекарі з ніг валилися від утоми, але справлялися. Зараз підприємство перебуває у надзвичайно складній ситуації, тут випікають лише 350 кілограмів за добу. Бо переважна більшість місцевих магазинів бере під реалізацію лише по два-чотири буханці, віддаючи перевагу привізному хлібу. Про причину зниження попиту на хліб розповідає директорка хлібозаводу Тетяна Григорівна Рощин, повідомляє gorod.cn.ua.
«Кирпичики» зараз не в тренді
Чимало місцевих мешканців постійно купують тільки коропський хліб. Їздять на хлібозавод, бо там завжди свіженький і коштує дешевше. Беруть не по одній, а мінімум дві хлібини пахучого хліба із хрумкою скоринкою. Але багато людей купують Київський, Чернігівський, Шосткинський хліб, бо більшості людей подобається подовий хліб. А а «кирпичики» вже ніби і не в тренді – вчорашній день. Хоча, як кажуть довгожителі, які зазнали голодні часи, не смачного хліба не буває. І все-таки, коли на полицях магазинів різного хліба вдосталь, смак відрізняється.
У подового хліба, який випікають на листах паляницями, є свій плюс – він здається м’якшим, бо має тоненьку скоринку, не черствіє так швидко, можна і тиждень їсти. У Коропського «кирпичика» товстіша скоринка, він більш запечений, а тому, здається, що він черствіший. Коли хліб гарячий, має смак надзвичайний.
Фінансовий стан підприємства не дає змогу придбати нове обладнання
Щодо того, чи можна і у Коропі пекти подовий хліб, Тетяна Григорівна Рощин пояснює:
– Для цього треба мати іншу піч. Фінансовий стан підприємства не дозволяє нам придбати нове обладнання, занадто воно дороге. Ми ж печемо у формах. У нас піч на дровах. Але наш хліб має свої переваги. Він повністю натуральний. Корисний. У ньому тільки борошно, вода і дріжджі. Бездріжджовий печемо на солоді. Це – литовський, хліб із насінням, з кунжутом. Ми стараємося, аби наш хліб був смачним і духмяним, постійно оновлюємо асортимент. Стали пекти паляниці, хліб з цибулею та пампушки з часником. Спробуйте – смачно. Є люди, які іншого хліба, ніж коропський, не їдять. А те, що він швидше черствіє, то це тому, що на дріжджах і воді, без добавок.
Важкі часи, та ми думаємо про розвиток, купили десятирівневу електропіч, міксер, тістоміс, оновили форми для випікання
Колись, але за моєї пам’яті, на Коропському хлібозаводі пекли до семи тонн хліба за добу. А потім з’явилася конкуренція. Повезли хліб звідусіль. Якого тільки немає. На будь-який смак. І почало виробництво хліба зменшуватися. До широкомасштабного вторгнення пекли ще 700 кілограмів на добу, а сьогодні вже 350.
Ширяться чутки про закриття підриємства. Наскільки мені відомо, у керівництва (завод у віданні райспоживспілки) такого у планах немає, а навпаки – думаємо про розвиток.
Станом на тепер маємо 350 кілограмів хліба на добу, і то добре, і наш кондитерський цех збільшує виробництво. Думаю, що хліб потрібен усім, отож закриватися не збираємося. Ми стараємося, аби й асортимент у нас був, і якість. Але, працювати стало дуже важко. Якось ще виживаємо і навіть вдалося купити десятирівневу електропіч, міксер, тістоміс, оновили форми.
У районах, які були під окупацією, люди і після закінчення бойових дій підтримують свого виробника хліба
У тих районах, де були бойові дії, хто був в окупації, ситуація краща. Люди, які відчули, що таке війна на своїй шкурі, тепер підтримують свій завод, який у той час, коли інші хліб не возили, забезпечував усіх своїм хлібом. У багатьох селах відмовилися купувати «чужий» хліб і підтримують місцевого виробника. У нас без привізного хліба посиділи тільки пару тижнів, може, тому висновків і не зробили, що треба свого підтримувати.
Дякуючи Богу і ЗСУ, коли тривали бої на Чернігівщині, Коропщина, як кажуть у народі, була у Бога за пазухою. У нас тут не гриміло, не бабахкало. Але чужий хліб не возили. Тоді вся надія була на свій. Пекли на заводі до трьох тонн на добу, дівчата-пекарі з ніг валилися, але напікали стільки хліба, аби всім вистачило. Справилися. Люди їли і хвалили. А невдовзі почали везти хліб із Шостки, а потім – й інший. І знову впав виробіток на Коропському хлібозаводі. Чому ж ми такі несвідомі, що не робимо висновків? Чому у нас така коротка пам’ять? Чому у тих районах, які були під окупацією, люди і після закінченні бойових дій підтримують свого виробника хліба.
І було б зрозуміло, аби хліб був не смачний, але ж хліб добрий. Ну і дарма, що «кирпичик», зате натуральний.
Хліб купують гірше, краще йде кондитерська продукція
Виробники продукції, які працюють виключно на місцевий ринок, дуже залежать від місцевих жителів. І чи вистоїть хлібозавод, і у випадку якогось форс-мажору чи будуть вони з хлібом, залежить тільки від них. Місцеві крамниці зараз замовляють по чотири буханці, а хто і дві хлібини, – каже директорка хлібозаводу. – Хоча є винятки. Дуже добре бере коропський хліб магазин «Кошик», що біля «Аврори», дякуємо їм. Ми туди возимо хліб і вранці, і гарячі батони ввечері.
І люди у магазин йдуть саме за нашим хлібом. Підприємці з Вишеньок також віддають перевагу нашому хлібу. Вони торгують і у Вишеньках, і у Черешеньках. Возимо і дякуємо їм. На ринку маємо точку і там наша продукція добре розкуповується, значить, люди хочуть їсти саме наш хліб. Добра реалізація і у «Гастрономі». Возимо продукцію у Шабалинів, Нехаївку, Рождественське – там наші магазини працюють. Виручала добре Коропська школа – продавала кондитерську продукцію діткам на перервах, аби тільки не ті тривоги, взагалі було б добре. А взагалі, кондитерська продукція добре розкуповується.
Економічна ситуація при такому низькому попиті, зрозуміло, що важка. Заробляємо, аби тільки вижити. Постійне здорожчання сировини, електроенергії, а ціну на стільки на хліб не піднімеш, аби залишатися конкурентними.
Завод громаді потрібен!
Хліб печемо на дровах, а кондитерські вироби в електродуховці. Радує, що зупинилося підвищення цін на сировину. Є незначний ріст на олію, цукор, але не суттєвий. Сьогодні нас виручає кондитерський цех. Печемо тістечка, печиво, булочки, плюшки, торти, рулети, круасани з різними наповнювачами, кому що до смаку. Всього понад 50 найменувань. «Хімію» як не застосовували, так і не застосовуємо.
Сьогодні хлібозавод сподівається на більшу підтримку і від влади. Адже у випадку чогось непередбачуваного ніхто сюди хліба не привезе, уся надія тільки на місцевого виробника. Тим більше, хліб – продукція соціального значення, а Коропський хлібозавод – бюджетоутворююче підприємство: надає роботу людям (зараз це 25 працівників), платить податки. І це треба враховувати. Завод громаді потрібен.
Джерело: gorod.cn.ua
Снігурівський хлібозавод на Миколаївщині відновлює роботу після деокупації
