Снігурівський хлібозавод (Миколаївщина) станом на восьме серпня виготовляє до тисячі хлібобулочних виробів на добу. До окупації цей показник був в чотири рази більшим.
Директорка Снігурівського хлібозаводу Надія Паламарчук розповіла кореспондентам Суспільного, як підприємство відновлює потужності.
Російські військові вивезли все обладнання та залишили по собі лише сміття, говорить Надія Паламарчук. Підприємство поновило роботу за чотири місяці після звільнення населеного пункту.
Майстриня зміни Олена працює на підприємстві 13 років. Жінка розповідає, раніше об’єми виробництва були значно більші.
Окупанти повивозили усю техніку та обладнання хлібозаводу
“Було багато нової техніки, окупанти все повивозили. Обʼєми були дуже великі. Останню зміну відбула і поверталася додому, коли руські заходили в Снігурівку. Я їхала додому, а вони вже полем їхали на танках”, — пригадує Олена.
Сумнівів у тому, що хлібзавод відновить роботу, не було, – говорить пекарка Валентина. Жінка розповідає, відновлення почали з прибирання, яке тривало місяць.
“Ми від щастя швидше-швидше, аби скоріше запуститись, адже хліб є хліб. Всі люди задоволені тоді були. Ось був булочний цех, була машинка розкаточна спеціальна, — це набагато легше, тому що зараз качалкою розкачуємо тісто”, — каже пекарка.
Пекар Віталій всю окупацію провів у Снігурівській громаді. Коли російські війська вже займали хлібзавод, говорить, приїхали сюди із дружиною, аби забрати документацію підприємства.
“А хто потім відновить ці документи?! Я знаю, як буде важко це заново відновлювати. На посту домовлялись, при вʼїзді тут блокпост стояв. Ми з Афанасіївки. Треба було говорити, що ми їдемо із документами. Перевіряли кожного, хоч я їхав мотоциклом, але все одно. Забрали документи, забрали компʼютер, встигли забрати принтери”, — розповідає Віталій.
Директорка підприємства Надія Паламарчук говорить, окрім обладнання з цехів окупанти вивезли шість машин.
“Це все, що залишилось від нашого автопарку, ось такі малюнки, дуже “гарні”. У перші дні, коли вони зайшли й роздавали біля адміністрації гуманітарку, там вже стояло моє авто”, — каже Надія.
За словами директорки, хлібозавод обслуговував колишні Березнегуватський і Снігурівський райони, тепер Баштанський.
За два роки до початку повномасштабної війни обладнання в цехах обновили повністю, – говорить Надія Паламарчук. – Після деокупації не знайшли нічого, вирвали навіть розетки, вимикачі та дроти.
Неможливо підрахувати збитки. Неможливо, тому що вивезли не тільки обладнання з самого цеху, з одного, з іншого. Вивезена оргтехніка, ноутбуки, принтери. Навіть фасувальні пакети, у нас було понад 100 тисяч, їх теж немає. Ми зайшли у голі стіни”, — розповідає директорка хлібозаводу.
Для того, щоб почати роботу знову, знадобилось чотири місяці, – розповідає Надія Паламарчук. Втім, каже, не вірила, що вдасться відновитись. Жодної допомоги від держави або донорів не отримували.
“З нового обладнання у нас тільки пічка, все інше обладнання ми брали б/у”, — каже директорка. Станом на восьме серпня обсяги виготовлення продукції становлять до тисячі хлібобулочних виробів на день, що в чотири рази менше ніж до окупації. У планах відновити всі потужності та навіть збільшити об’єми виробництва, говорить Надія Паламарчук.
Юлія Голокоз, Валентина Горова
Фото: Валентина Гурова/ Суспільне Миколаїв
Нагадуємо, росіяни обстріляли хлібозавод в Оріхові.
