Екологічне маркування споживчих товарів використовується для нехарчових товарів з кінця 1970-х років, але про ідею інтегрованого екологічного маркування для харчових продуктів вперше було повідомлено в 2008 році, і на той час її було визнано надзвичайно складною для розробки та донесення до споживачів. Для підтримки інтегрованого підходу були зроблені заклики до комплексного набору стандартів, які охоплювали б усі аспекти екологічного, здоров’я та соціального впливу виробництва продуктів харчування.
У листопаді 2022 року Carbon Cloud опублікував звіт під назвою «Британці говорять про вплив їжі на клімат». Їхні висновки показали, що 35% аудиторії не підтримують етикетки. Причому занепокоєння з приводу зелених маніпуляцій та маніпулювання інформацією (22%) і вартості продуктів (13%) отримали найвищий бал. Із загальної кількості 41% були нейтральними, а решта 24% підтримували ідею маркування.
Нещодавно опитування FSA «Їжа і ти 2», опубліковане в березні 2023 року, показало, що більшість респондентів змінили свої харчові звички за останні 12 місяців. Виявилося, що найбільше хвилювали людей ціни на продукти харчування (66%), харчові відходи (60%) і кількість цукру в їжі (59%).
Враховуючи очевидну відсутність споживчого попиту та зміну пріоритетів щодо інформації на лицьовій стороні упаковки, варто розглянути досвід екологічного маркування в ЄС як приклад складності впровадження. У 2020 році Європейська комісія взяла на себе зобов’язання запровадити обов’язкову схему маркування харчових продуктів у країнах-членах як частину своєї стратегії «від ферми до виделки».
Компанії повинні будуть обґрунтовувати екологічні вимоги за допомогою методології впливу продукту на навколишнє середовище (PEF), заснованої на принципах оцінки життєвого циклу (LCA).
Цей процес вимірюватиме екологічну ефективність продукту по всьому ланцюжку створення вартості, від видобутку сировини до кінця терміну експлуатації. Використовуючи 16 категорій впливу на навколишнє середовище, включаючи зміну клімату, використання води, забруднення та землекористування. Мета полягає в тому, щоб допомогти компаніям боротися з неправдивими заявами про екологічний слід їхніх продуктів і допомогти споживачам зробити більш обґрунтований вибір.
Однак виробники продуктів харчування в ЄС, у тому числі представники органічного сектору, критикували PEF, які в жовтні 2022 року заявили: «При застосуванні до харчових продуктів PEF дає оманливі результати, оскільки чим екстенсивнішою є сільськогосподарська практика, тим гірше вона оцінюється, що робить її неадекватною. для оцінки агропродовольчої продукції».
Також критикували надмірний акцент на викидах вуглецю в порівнянні з іншими впливами на навколишнє середовище та відсутність узгодженої методології LCA, що призводить до різних результатів для того самого продукту.
Усі ці невизначеності та занепокоєння з боку різних виробників продуктів харчування та окремих держав-членів призвели до того, що ЄС відклав запуск екомаркувань до кінця 2023 року. Однак, оскільки PEF базується на узгоджених стандартах повного життєвого циклу та протоколах, прийнятих у всьому світі науковцями, громадянським суспільством та промисловістю , незважаючи на недоліки, він має стати новим обов’язковим стандартом ЄС для оцінки екологічних облікових даних.
Як примітку до прогресу, досягнутого ЄС, Carbon Trust нещодавно відзначив, що молочний і м’ясний сектори ЄС лобіюють марку інтенсивності вуглецю, пов’язану з калоріями чи білком, а не мітку абсолютного вуглецю.
У січні 2023 року був опублікований незалежний огляд зобов’язань Великої Британії, зроблений членом парламенту Крісом Скідмором, у якому викладено понад 100 рекомендацій у всіх секторах для досягнення цільового показника «чистого нуля» Великобританії до 2050 року. У звіті визнається, що «потрібна державна підтримка для розробки екологічного маркування для споживачів» і що «зрештою це має бути інтегровано з міжнародними стандартами через транскордонні ланцюги поставок для багатьох продуктів, що продаються у Великобританії».
У звіті також визнається важливість узгодженої методології збору даних про викиди в ланцюжку постачання харчових продуктів із метою до 2030 року, щоб 50% компаній, що займаються харчовими продуктами та напоями, повідомляли про викиди SBTi Scope 3 відповідно до узгодженого урядом і промисловістю стандарту. Крім того, існує рекомендація про те, що уряд повинен продовжувати співпрацювати з промисловістю через Партнерство DEFRA щодо прозорості даних про харчові продукти для розробки обов’язкової методології екологічного маркування харчових продуктів, приділяючи пріоритет метриці для моніторингу впливу вуглецю.
Джерело: euromeatnews.com
