Законодавче врегулювання відносин із торговельними мережами для розвитку галузі вкрай необхідне українським виробникам хліба.
Виробники хліба потребують інструментів для ефективного регулювання недобросовісних торгових практик при взаємодії з мережами ритейлу, оскільки наявні “конфлікти інтересів” у комерційних відносинах негативно впливають на постачальників продукції, кінцевих споживачів, а також державу загалом.
Таку думку висловив агенції “Інтерфакс-Україна” перший віцепрезидент Всеукраїнської асоціації пекарів (ВАП) Юрій Дученко, повідомляє Agravery. П’ять законопроєктів, спрямованих на врегулювання взаємодії постачальників із торговельними мережами, вже зареєстровані у Верховній Раді, проте жоден із них не вирішує повною мірою проблем хлібобулочної галузі.
Негативні тенденції відносин з виробниками та постачальниками у роздрібній торгівлі
Як повідомив Дученко, на сьогодні в Україні продовжують існувати негативні тенденції розвитку відносин з виробниками у роздрібній торгівлі. Зокрема, широко застосовуються недобросовісні торговельні практики у співпраці з виробниками та постачальниками. Вони спричинені тим, що національні торговельні мережі мають значну ринкову владу завдяки великій частці в українському продуктовому ритейлі.
Великі постачальники та виробники продуктів харчування відзначають, що однією з найважливіших проблем у співпраці з мережами ритейлу є нав’язування додаткових послуг постачальнику. Ці послуги зазвичай не мають реального економічного сенсу і не несуть додаткової користі. Також відзначається часте встановлення торговельними мережами непропорційної вартості таких послуг або їхнє “формальне” надання.
Ризики мережі ритейлу перенесено на постачальника або виробника продукції
В основі таких додаткових послуг закладено перенесення фінансування ризиків мережі ритейлу на постачальника або виробника продукції. До них належить, наприклад, обов’язок забрати непроданий товар, хоча постачальник ніяк не може безпосередньо впливати на замовлення/обсяг поставленої в конкретний магазин партії товару, умови його реалізації, попит на товар, а також низку інших, не залежнихвід нього, факторів.
“Націнка мереж становить, орієнтовно, 15% (front margin), та підсумкова вартість послуг торгових мереж становить до “30% від контрактної вартості товару. Отже, послуги ритейлерів є фактично прихованою націнкою, back margin, а сумарний їхній дохід може бути більше 50%”, – пояснив Дученко в коментарі.
Віцепрезидент ВАП уточнив, що основні виробники галузі відзначають низку інших недобросовісних практик щодо постачальників/виробників харчової продукції з боку великих українських торговельних мереж, а саме:
- встановлення торговельними мережами невиправдано тривалих термінів здійснення розрахунків із постачальниками/виробниками за проданий товар, завдяки чому торговельна мережа отримує, по суті, безвідсотковий товарний кредит;
- проведення платежів, не пов’язаних із договорами купівлі-продажу (постачання) харчової продукції, наприклад, плати постачальника за “вхід” до нової торговельної мережі або участь у модернізації магазинів;
- примус постачальників до зниження ціни на їхню продукцію з метою проведення “акцій”, тоді як торгова надбавка торгової мережі залишається незмінною;
- встановлення надмірних штрафних санкцій у договорах за невиконання постачальником своїх зобов’язань;
- встановлення зобов’язання постачальника забирати вже поставлений товар без розрахунку за такий товар, якщо він не проданий мережею ритейлу, минув його термін зберігання, або товар зіпсувався.
Віцепрезидент ВАП навів дані експертів хлібобулочної галузі, згідно з якими ці фактори призводять до значного дисбалансу при розподілі маржі від продажу харчових продуктів на користь торгових мереж: 5-10% – на користь виробника, та 60% – на користь торгової мережі.
Також, на думку основних представників хлібобулочної галузі, нинішній стан справ у взаєминах мереж ритейлу та виробників харчових продуктів не відповідає ухваленим в ЄС законодавчим практикам. Так, у квітні 2019 року в ЄС прийнято Директиву 2019/633 про недобросовісні торговельні практики між підприємствами у сфері сільського господарства та продовольства. Вона встановила у країнах Євросоюзу законодавчі рамки для протидії таким видам співробітництва та передбачає мінімальний список із 10 заборонених торгових практик (“чорний список”) та 6 умовно заборонених торгових практик (“сірий список”).
Юрій Дученко озвучив перелік безумовно заборонених у ЄС “чорних практик”:
- оплата за швидкопсувні продтовари понад 30 днів та понад 60 днів за інші товари;
- несвоєчасне повідомлення про відмову від купівлі товарів, що швидко псуються;
- одностороння зміна покупцем умов договору;
- платежі, не пов’язані з продажем сільськогосподарських та продовольчих товарів;
- покладання ризику знищення та пошкодження (псування) на постачальника;
- відмова від письмового підтвердження договору поставки покупцем, незважаючи на вимогу постачальника;
- неправомірне використання покупцем комерційної таємниці;
- комерційна “помста”;
- покладання витрат, пов’язаних із розглядом скарг споживачів, на постачальника.
До “сірого списку” він відніс такі спірні торгові практики:
- повернення непроданих товарів;
- оплата постачальником за зберігання, демонстрацію товарів та ведення товарної документації;
- оплата постачальником за сприяння розвитку; оплату постачальником за стимулювання збуту;
- оплата постачальником за рекламну діяльність;
- оплата постачальником витрат на персонал мережі або облаштування приміщень.
Перший віцепрезидент ВАП констатував, що в Україні відсутнє законодавче врегулювання відносин торгових мереж та постачальників відповідно до принципів, передбачених у Директиві ЄС 633/2019, хоча їхнє впровадження є надзвичайно важливим для збереження цивілізованого продовольчого ринку в країні. Він також наголосив, що у питанні боротьби з несумлінними торговими практиками та підходами не може існувати якась “українська”, відмінна від європейської, специфіка, і вони мають вирішуватися аналогічно вже прийнятим на заході рішенням.
Законодавче врегулювання зніме напругу у сосунках виробників хліба та торговельких мереж і захистить інтереси споживачів
До речі, ще у лютому минулого року представники 27 профільних українських асоціацій та громадянських об’єднань підписали меморандум про спільну роботу у сфері торгівлі харчовими продуктами, а також погодили остаточний текст законопроєкту №6155, що визначає порядок розрахунку мереж ритейлу із постачальниками харчових продуктів.
Нерозгляд та фактичне блокування цього закону призводить до подальшої конфронтації виробників та торгових мереж, що у свою чергу позначається на інтересах покупців та продовольчої безпеки країни.
Чи очікується в Україні дефіцит хліба?
Джерело: Agravery.com
