Military-food: чому українські набори їжі для військових можуть стати топовим продуктом для спецекспорту.
Що відомо про компанію GFS
Компанія GFS зʼявилась 2014 року в Запоріжжі. Річний оборот — 350 млн грн. Асортимент GFS складається з 6 категорій: напої (натуральні ягідні концентрати — 20 найменувань), хлібобулочні вироби (25 найменувань), кулінарія (27 найменувань), кондитерка (15 найменувань), їжа довготривалого зберігання (5 найменувань). Обсяг продукції, що виробляє компанія, — 15,5 млн одиниць, або 1,8 млн кг на рік.
Як GFS почала співпрацювати з WOG та перевізниками
Компанія GFS, що спеціалізується на ready meal (готових порційних стравах у спеціальному пакуванні) під час повномасштабної війни в Україні неочікувано отримала нові точки для зростання.
Попри нищівні бойові дії у країні українці не припинили їздити автодорогами, навпаки, на деяких напрямах трафік став потужнішим, тож на готову їжу зараз є попит. І він буде тільки зростати, упевнений співвласник GFS Борис Шестопалов.
«Це глобальний тренд. Він розвивається усюди й безупинно. Насамперед тому, що це про заощадження часу та про безпечну їжу», — наголошує він.
Команда компанії визначила для себе такого клієнта, як travel channel. У це поняття GFS вкладає напрям, повʼязаний з дорогами. Але така специфіка має певні нюанси, наприклад, обмежені за розміром торговельні площі.
«Нам потрібно запропонувати комплексне рішення за реальною ціною з довгими термінами зберігання. Таке багатогранне завдання», — додає підприємець.
За роки роботи партнерами GFS стали Укрзалізниця та українські авіакомпанії. Але особливо важливим стало співробітництво з мережею автозаправок WOG, завдяки якому компанія сформувала компетенції, з якими вона вийшла на більш широкий ринок.
«Важливо розуміти, що GFS — це не просто виготовлення продуктів. Насамперед ми пропонуємо бізнесу рішення. Навіть у нашій назві — Global Food Solution — це закладено», — пояснює Борис Шестопалов.
Як GFS почала виробляти Їжу для військових
Повномасштабна війна неочікувано дала компанії GFS новий напрям роботи, який Борис Шестопалов називає дуже перспективним для України, — виготовлення їжі, відомої як MRE.
Meal, Ready-to-Eat (їжа, що готова до вживання), — це польові набори для військових. Їх не варто плутати з тими сухпайками, які видавали солдатам у пострадянських країнах. У США, де MRE прийнятий на постачання Збройних сил, у раціоні може бути гуляш, спагеті з мʼясним соусом або битки.
Сьогодні пристойну їжу для армійців виготовляють і в Україні. Компанія GFS завдяки досвіду роботи в сегменті ready meal легко перейшла до нового сегменту ринку і підписала контракт із ЗСУ на постачання MRE-наборів.
Українську продукцію охоче купують і міжнародні гуманітарні організації, як-от World Food Programme або World Center Kitchen.
«Упевнений, що military-food стане великим напрямом українського бізнесу. Я бачу це як створення національної екосистеми, що спеціалізуватиметься на виробництві різних елементів MRE-наборів, їхньої комплектації», — пояснює підприємець.
Асортимент GFS складається з 6 категорій, у тому числі виготовляють їжу довготривалого зберігання.
Партнерами можуть бути не тільки військові. Готові пайки також потрібні для формування запасів на випадок надзвичайних ситуацій, катастроф.
«Вони вкрай зручні, коли треба перекинути на якусь локацію певну кількість їжі з довгим терміном придатності, а для її розігріву необхідна тільки гаряча вода», — додає Борис Шестопалов.
Україна може стати хабом military-food
У military-food українського виробництва є всі шанси стати продуктом спецекспорту для забезпечення армій інших країн, упевнений Борис Шестопалов. Компанія GFS вже виготовляє їжу з дотриманням всіх стандартів НАТО.
Україна цілком може стати хабом, що за потреби — під час військових конфліктів чи гуманітарної кризи — зможе швидко передати ООН достатню кількість готових MRE-наборів.
Це не просто мрії на майбутнє. GFS виграла конкурс на оренду цеху бортового харчування у Борисполі. Уже розпочалися роботи з монтажу заводу, який буде спеціалізуватися на виготовленні продуктів тривалого зберігання. Сформовані тут пайки направлятимуть українській армії за контрактом із ЗСУ.
Сьогодні, коли завод ще не обладнаний, GFS працює на потужностях у Запоріжжі, де також розташовані хлібокомбінати HD-group. Співробітники виходять працювати в умовах постійної загрози ракетних обстрілів, але компанія не припиняє свою діяльність. Втім, питання безпеки — це лише одна з проблем. Шалений дефіцит електроенергії як результат російських атак став новою реальністю, якій доводиться давати раду.
«Наше підприємство, яке виготовляє продукцію, що у моєму розумінні є стратегічною, зіткнулось з колосальними проблемами з електропостачанням. Ми вже два генератори купили, але це не закриває всі питання», — пояснює Борис Шестопалов.
Як зробити індустріальний кластер в умовах війни
В одному з нещодавніх інтервʼю Бориса Шестопалова назвали євангелістом сі модерних харчових технологій. Бізнесмен каже, що це доволі сміливе твердження.
«Це, напевно, визначення того, ким би я хотів бути, як реалізатор проєкту в галузі agri-foodtech з виготовлення продуктів з української сировини та на базі українських технологій. Вся моя робота останніх років спрямована саме на це — на активну участь у трансформації українського ринку, насамперед ринку аграрного перероблення», — зізнається підприємець.
Борис Шестопалов вірить, що Україна може годувати своїми продуктами весь світ. Але сьогодні це неможливо зробити без широкого використання технологій глибокого перероблення.
Підприємець говорить, що у світі збільшується попит на продукти з подовженим терміном придатності, які не потребують особливих умов зберігання та готові до споживання.
Наявність в Україні сировини для виробництва готової їжі дає можливість виробляти продукти за доступними цінами
Щоб задовольнити потребу, компанія GFS запустила виробництво товарів такого типу. Але це потребує нарощування виробничих потужностей та модернізації технологічних процесів.
Ще до повномасштабної війни бізнесмен зацікавився створенням спеціалізованого індустріального парку з харчового перероблення. Напередодні вторгнення Борис Шестопалов перебував на foodteck-конференції у Дубаї, а на 24 лютого в нього була запланована зустріч з одним з українських лендлордів щодо земельної ділянки під Києвом для розміщення такого парку.
Зустріч зі зрозумілих причин зірвалась, але ідея залишилася, у неї навіть зʼявилися нові сенси, бо підприємець почав думати про релокацію підприємств GFS із Запоріжжя. Як виявилося, знайти нове місце для розміщення потужностей — завдання не з легких. Компаній, що потребують придатних майданчиків, в Україні не один десяток.
«З такими самими візіонерами, як-от Андрієм Длігачем [засновником Advanter Group та бізнес-спільноти Board] та власником торговельної марки «Епікур» Олексієм Коваленком, ми розпочали розробляти дизайн нової української екосистеми agri-foodtech», — розповідає підприємець.
Сьогодні екосистема, що отримала символічну назву VOLIA, обʼєднує два індустріальні парки, які проєктуються, а також парк, що перебуває у розробленні.
У грудні партнери домовилися про ще один обʼєкт, тож разом буде чотири парки.
Флагманом стане індустріальний кластер у Вінниці, на базі якого розвиватиметься Ukrainian Food Valley. Його планують побудувати до 2025-2026 років. А поки що, як говорить Борис Шестопалов, засновники якісно виконують свою «домашню роботу» — готують майстер-план, займаються мережами та проєктом енергоефективності, шукають резидентів та залучають західних підрядників.
Читайте також: «Ми думали, що треба протриматися кілька тижнів: СЕО HD-group Борис Шестопалов про те, як підприємства компанії пережили окупацію».
Джерело: thepage.ua
