ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ

ПЕКАРСЬКІ, КОНДИТЕРСЬКІ, М'ЯСНІ ТА МОЛОЧНІ

ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ

  +38 067 453-43-29    +38 097 457-21-35    +38 063 826-65-83    harch.tehnology@gmail.com 

Водії Фастівського хлібокомбінату під обстрілами возили хліб на Макарівщину

Після початку повномасштабного вторгнення Фастівський хлібокомбінат продовжував працювати, а його водії, хоча це вже було небезпечно, не припинили возити хліб за своїми маршрутами. Під звуки вибухів та сирен вони доставляли свіжу випічку в Макарів, Бишів, Васильків та інші населені пункти.

Олександр Симон ще до великої війни возив продукцію Фастівського хлібзаводу у магазини Макарова. Не припинив це робити й після 24 лютого. 28 лютого його машину обстріляли. Цього дня ворог вже підійшов на околиці Макарова.

«28 лютого, близько 16 години, потрапив під обстріл, – розповідає водій. – Я їхав у сторону Бородянки, а вони (росіяни – ред.) звідти йшли і почали стріляти з автоматів. Потім побігли, щоб нібито сісти в танк. Я не встиг роздивитися, тому що мав розвернутися і тікати. Мені сказали, що їхати тією дорогою безпечно, що там наші, а виявилося, ні. Звісно, як почали стріляти, було страшно. Думав лише про те, щоб повернутися додому. Вже вдома почало трясти від повного усвідомлення ситуації. Мою машину трохи пошкодили. Але ми її потім поварили і пофарбували».

Олександр Симон возив хліб у Макарів
Олександр Симон возив хліб у Макарів

Після 28 лютого доставку хліба у Макарів на кілька тижнів довелося припинити

Селище було окуповане ворогом, а мости пошкоджені. Після його звільнення поїздки відновилися.

Про хоробрих водіїв неодноразово згадують вдячні мешканці селища. 1 березня жителька Макарова Валентина Медведь написала у місцевій Facebook-групі: «Я пропоную Фастівському хлібзаводу присвоїть звання Героя Макарова. Під кулями ворога доставляють хліб нашим людям».

«Був період, коли ми пережили невеликий голод. Першим руку допомоги протягнув Фастівський хлібокомбінат, працівникам якого через досить небезпечний коридор вдалося до нас прорватися, – розповідав ФастівNews.City голова Макарівської громади Вадим Токар. – Ніхто крім тих, хто був у голоді, не знає його цінність. А макарівчани тепер розуміють чого вартує шматочок свіжого хліба».

Макарівський хлібокомбінат закрили близько двох років тому

І в перші місяці великої війни потреба у хлібі була настільки велика, що доводилося робити й по дві ходки в день, каже водій Олександр Симон. Але й цього не завжди вистачало, тому люди з Макарівської громади самі приїжджали на Фастівський хлібокомбінат – вантажили хліб на причепи, розвозили селами як волонтери.

Працівникам Фастівського хлібзаводу телефонували колишні колеги з Макарівського хлібокомбінату і уточнювали, чи дійсно виробництво не зупинилося. Дякували й розповідали, що в Макарові люди сидять голодні в холодних підвалах.

У найважчий для Київщини період – з 24 лютого і до кінця березня, потужності хлібзаводу у Фастові збільшилися зі звичних довоєнних 5-6 тонн на добу до 14-18 тонн. «Стратегічно» важливі вироби – хліб («Український столичний» і «Унавський») та батон, пекли у дві зміни, вдень і вночі. У перші тижні повномасштабної війни про здобу довелося забути.

Водій Олександр Симон згадує, скільки жахів побачив по дорозі на Макарівщину – зруйновані будинки, техніку, людей, які втратили житло. Каже, там досі стоять кілька замінованих машин і розбиті російські танки. Але зараз люди відбудовують понищене окупантами. Життя рухається далі.

Михайло Шайда возив хліб у Бишів, Грузьке, Ясногородку та Вільне. Ці населені пункти хоча й не були окуповані, але розташовані зовсім поряд з територіями, які займали російські війська. Деякі з них були в зоні ураження ворожої артилерії. Незважаючи на це, водій не відмовився від свого маршруту і після 24 лютого щодня доставляв випічку в ці села.

Олександр Симон возив хліб у Макарів
Михайло Шайда возив хліб у Бишів, Грузьке, Ясногородку та Вільне

«Окуповане було тільки село Осикове (КОВА відносить село до таких, що було розташоване в районі проведення воєнних (бойових) дій – ред.), поряд з Ясногородкою, я доїжджав туди і далі не їхав, – розповідає Михайло Шайда. – Пам’ятаю, як вивантажував хліб, коли росіян вибивали з навколишніх сіл. Все навколо гуділо».

Назар Оніщенко після 24 лютого продовжив доставляти хлібобулочні вироби у близько 25 магазини Василькова

Чоловік розповідає, що якийсь час після початку повномасштабного вторгнення хліб у місто привозили тільки з Фастова. Тому робив по кілька ходок за день.

«Так, звісно, я чув вибухи, бачив заграви, розбите училище. Зустрічав людей, які намагалися виїхати автомобілями чи втекти пішки з міста на початку війни. На дорогах були такі корки, що не можна було ні заїхати, ні виїхати. Вивантажувався під виття сирен. Люди виходили зі сховища, приймали хліб і йшли назад в укриття, а я їхав далі», – згадує Назар Оніщенко.

Назар Оніщенко доставляв хлібобулочні вироби у Васильків
Назар Оніщенко доставляв хлібобулочні вироби у Васильків

За його словами, були випадки, коли після заїзду у Васильків люди лягали під машину, щоб їм прямо там продали хліб, настільки вони засумували за духмяною цеглинкою.

Усі водії в один голос кажуть – думки відмовитися від цієї нелегкої роботи не було. Адже розуміли, боятися – це природно, але все одно комусь треба їхати і везти людям хліб. Тим більше через порушення логістичних маршрутів і перенаселення сіл, в які приїхали перебути небезпеку кияни та родини з інших великих міст, продуктів не вистачало.

Чоловіки згадують, як люди раділи і дякували, забираючи ще гарячий, ніби щойно з печі, запашний хліб та батон.

Джерело: fastivnews.city