55-річний Віталій Жуковський вже понад 7 років займається розведенням елітних альпійських кіз. Його ферма знаходиться поруч із лісом та луками неподалік Сестринівки, що в Козятинській громаді.
Чисте повітря і сама природа сприяє тому, аби тварини мали достатньо корисної поживи. Віталій проходить лісом та полем не один кілометр, аби випасти своє стадо. В поміч йому – пес породи Бордер колі.
Читайте також як Українська коза поранила 40 російських військових
«Все почалося з того, що я побував на козиній фермі біля Києва. І тоді вперше спробував парне козине молоко – воно пломбірне, без запаху незвичайне. Раніше ніколи не пив парного молока. Я напросився на стажування і став два рази на тиждень їздити на навчання. Потім я вирішив завести своє господарство. Я придбав елітні породи кіз, виведені у Швейцарії.
От приміром, нубійська місячна коза може коштувати 4–5 тисяч гривень, зааненська – 1000-1500 гривень, альпійська порода теж десь тисячу-півтори тисячі гривень. Ціна дійної кози цих порід може коливатися від 8000 до 10 000 гривень. На сьогодні моє поголів’я кіз складає 80 голів серед них дійних – 23. Вони дають молоко 8-9 місяців, потім запускаються на 2–3 місяці. Щоб кози гарно доїлися, їх треба добре годувати. Тому я щодня біля них, сам доглядаю, видоюю, випасаю вранці, та ввечері», – говорить Віталій.
Якість молока залежить від того, чим харчуються кози. Тому тваринки вільно рухаються лугами, де багате різноманіття лікарських трав.
Віталій Жуковський самостійно навчився виготовляти тверді сири, переглядав відео-уроки в Інтернеті, вичитував різні рецепти. Каже, тепер у нас на Вінниччині є свій «камамбер», нічим не гірший за відомий французький.
«Всі мої сири особливі. Адже сир, який виготовляється не з пастеризованого молока, —живий. Є такий відомий французький сир камамбер – він робиться тільки у Франції в селі Камамбер. Там є свої особливі трави, і рослини, які їдять кози. Сир витримується в скелях, де заходить гаряче повітря, виходить холодне повітря, дотримуються необхідні норми зберігання сиру. В мене кози їдять траву нашої місцевості, – тому ці сири неповторні. Ще я додаю трави, роблю сир з кавою, пробував робити сири із пліснявою Кротен, Камбацола, Сан-марсель. Щоб виготовити кілограм сиру, потрібно 10 літрів козиного молока», розповідає чоловік.
Утримання козиної ферми – це дуже важка і затратна праця. Нині додались проблеми із пальним.
«Тюк лугового сіна сьогодні коштує 80 гривень, а мені потрібно 3 – 4 тюка в день, це 300 гривень в день, 9 тисяч в місяць лише на сіно, а годувати потрібно цілих 5 місяців – це 45 000 гривень тільки на годівлю. Також в нас регіоні проблема з водою. А бочка води коштує 500 гривень, якої вистачає на 10 – 12 днів. Піднімати вартість сиру, чи молока не наважуюсь, бо розумію це не вихід. Так, працюю собі в збиток. Проте моя основна ціль прививати культуру споживання натуральних продуктів», розповідає Віталій.
Сири власного виробництва він возить на місцевий ринок в Козятині. Сідає на моторолер і раз на тиждень їде на базар. Його продукцію вже знають, тому проблем зі збутом не має.