У Києві волонтер запустив виробництво галетного печива для військових.
Спочатку Костянтин Овчаренко допомагав облаштувати польову кухню на лівому березі Києва. А потім взявся за приготування печива та сухпайків для українських воїнів.
З чого усе починалося
У мирному житті 42-річний Костянтин Овчаренко — спеціаліст по навчанню персоналу в провідній компанії мінеральної води «Моршинська». У воєнний — завзятий волонтер.
У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік допомагав будувати намети на польовій кухні неподалік від станції метро «Чернігівська». Зараз майданчик більше нагадує невеличке містечко, яке поглинає сіро-білий дим багаття.
Після того, як кожен міліметр кухні просто неба облаштували, а роботу на ній — запустили, пан Костянтин став думати, чим ще він може бути корисним на цій безжальній війні. Втім, довго розмірковувати не довелося.
Побратим по польовій кухні та працівник видавництва «Дивослово» в довійськовий час Сергій запропонував волонтеру ідею виробляти галетне печиво.
«Це універсальний продукт, яким можна як перекусити, намазавши зверху чимось, або навіть повноцінно пообідати», — пояснює журналістці «Вечірнього Києва» Костянтин Овчаренко.
Й так потрохи друзі-волонтери почали експериментувати. За рецептом звернулися до професійних технологів. З кожною спробою у них виходило все краще й краще.
Першу партію простої випічки чоловіки відправили бійцям з розвідки. Після того, як військовим засмакувало, кияни вирішили запустити ціле виробництво галетного печива.
Готували смаколики у дитсадку
Спочатку для випікання чоловікам запропонували приміщення їдальні у дитячому садочку. Там, у маленькій, проте добре інвентаризованій кімнатці, колектив виховного закладу зголосився допомогти у приготуванні.
Тендітними руками зі свіжим манікюром, вони замішували тісто, розкочували та нарізали його на ідеально рівні прямокутники, а потім ювелірно проколювали кожен шматок, аби при випіканні печиво не розбухало.
За день ґаздиням вдається приготувати до 30 кг випічки.
Свіже, охайно запаковане печиво коробкою за коробкою спустошувалося на блокпостах воїнів.
А згодом дружина Костянтина — Оксана підкинула чоловіку нову ідею для зручної їжі захисникам на передову — сушене мʼясо та сухпайки.
«Сьогодні всі кошти зосереджені на виробництво галетного печива. Як тільки фінансування збільшиться — перейдемо до інших сухих категорій», — пояснює волонтер.
Волонтерам потрібна допомога
Аби волонтери мали змогу продовжити важливу справу, потрібна допомога – разові внески або благодійне партнерство на певний час.
«Нині ми шукаємо тісторозкатку, яка допоможе нашому маленькому виробництву пришвидшити роботу в рази та вийти на інший рівень», — ділиться Костянтин.
Також волонтерам потрібна фінансова підтримка. «Ми будемо дуже вдячні кожному, хто посприяє розвитку нашого маленького виробництва! Для прикладу, 50 гривень — це вже 2 кілограми борошна», — каже чоловік.
Після війни Костянтин Овчаренко планує повернутися на роботу та до звичного, без сирен, життя. Втім, запевняє: обовʼязково знаходитиме час для продовження волонтерської діяльності, яка, ймовірно, після Перемоги, стане бізнесом.
До теми: У Львові запустили виробництво сухпайків для постраждалих від рашистів.
Джерело: vechirniy.kyiv.ua
