У середу, 12 січня, Кабінет міністрів України на час карантину обмежив торгову націнку на дев’ять соціально значущих продуктів харчування.
Своїм рішенням уряд доповнив перелік товарів, щодо яких запровадили максимальну торгову надбавку у розмірі 10% за роздрібної торгівлі від оптово-відпускної ціни.
Зокрема, у списку опинилися цукор, гречка, пшенична крупа найвищого сорту та вермішель із неї вітчизняного виробництва, соняшникова олія. А також пастеризоване молоко жирністю 2,5%, курячі яйця категорії С1, вершкове масло жирністю 72,5% та курячі тушки.
Такими обмеженнями влада намагається стримати зростання цін на соціально значущі продукти, які найбільше подорожчали протягом минулого року.
Економіст Олексій Кущ у коментарі Фактам ICTV пояснив, який це матиме ефект, чи не призведе таке рішення уряду до дефіциту і чи є це ринковими методами вирішення проблеми.
Про ефективність таких методів та реакцію ринку
На думку експерта, такі рішення до ринку не мають жодного стосунку. А з огляду на ефективність такі заходи він назвав “украй сумнівними”.
Кущ наголосив, що не можна сказати, що подібна модель не працює ніде у світі, але для цього держава повинна мати дуже сильну вертикаль.
– Тобто, умовно кажучи, для застосування подібних регулятивних механізмів потрібно мати щонайменше якість державного менеджменту рівня Китаю. Тоді це працюватиме, як годинник. Але з огляду на якість нашого державного менеджменту зрозуміло, що це все “верхівкові” рішення, які приймаються на вершині влади, що на мікрорівні або саботуватимуться, або набуватимуть корупційності, – пояснив він.
Про те, до чого приводило регулювання цін державою у минулому
Олексій Кущ розповів, що, як показує практика останніх десятиліть в Україні, такі рішення не призводять до зниження цін.
Він нагадав, що в Україні були періоди, коли регулювалися ціни на хліб, соціальні товари, однак ціни як зростали, так і продовжували зростати.
Коли держава намагалася регулювати ціну на гречку, вона просто зникла з прилавків магазинів.
Коли продавали дешевий цукор та гречку з держрезерву – їх скуповували перекупники, які продавали товари згодом утридорога.
– Справа в тому, що у нас є нерегульовані торгові мережі, торговельні майданчики, базари ті самі, де проконтролювати рівень цін практично неможливо, – наголосив експерт.
Чи можливе виникнення дефіциту товарів в Україні через держрегулювання
Економіст вважає, що наслідком регулювання цін, імовірно, стане те, що легальні торгові мережі не продаватимуть такі товари, бо їм це буде невигідно.
Це, зі свого боку, призведе до дефіциту.
– Інші мережі можуть частково продавати такі товари, але вони порушуватимуть вимоги держави. І потім за допомогою хабарів закриватимуть ці питання. Або ж вони будуть застосовувати якісь хитрощі на кшталт додаткової плати за упаковку або щось подібне. Це для того щоб таки свою ціну отримувати, – попереджає Кущ.
Які є альтернативні шляхи вирішення проблеми із цінами
Експерт наголошує, що для такої країни, як Україна, ефективніше було б зниження податку на додану вартість (ПДВ) на соціальну групу товарів. Наприклад, на хліб, олію, цукор, крупи, яйця, молоко.
Він переконаний: якщо знизити ПДВ з 20% до 0%, то вже одне це спричинило б суттєве зниження цін – як мінімум, на 10-15%.
Тим часом у довгостроковій перспективі, як повідомив Кущ, варто створювати умови для переробки сільськогосподарської продукції всередині країни, збільшення товарної маси на ринку.
– Тому що ціни можна збивати двома способами. Так, можна за рахунок попиту, якщо його обмежувати шляхом збільшення цін. А можна – збільшуючи пропозицію. Якщо збільшити пропозицію щодо товарів, ціни теж знижуватимуться, але природнішим шляхом. Щоб скористатися другим шляхом – має бути національна промисловість, – резюмує він.
Джерело: agroreview.com
