Крафтову продукцію з локальних виробництв називають приготованою з душею і майстерністю. Переваги її очевидні: органічність, екологічність, натуральність смаку, а ще підтримка локального бізнесу та розвиток економічної складової громад.
Останніми роками стають дедалі популярнішими не тільки місцеві крафтові бренди, а й заходи, покликані їх рекламувати та популяризувати. Наприклад, ярмарки, традицію яких взялись відроджувати й на Волині.
Віктор Бошель з села Пустомити Горохівського району
Зацікавився сироварінням, коли ще був безробітним: переглядав в інтернеті різні відеоролики й вирішив спробувати себе в новій справі. Найперше взявся виготовити сир з пліснявою, правда купити закваску тобі було складно, то ж шукав у продажі вже готовий сир, щоб дістати з нього плісняву.
На початках пробував робити бринзу, інші «прості» сири, згодом пішли напівтверді та тверді. Так набував досвіду. Коли ж напрацював клієнтів, часу на експерименти лишилось мало, тож виробник зосередився на виготовленні м’яких видів.
Найскладніше, каже, у справі сироваріння – це збут, а найважливіше – досвід, адже окрім знання рецептури треба керуватись і власними технологічними навичками.
«Навчатись раджу на власній практиці та книжках. Зараз багато літератури. Інформації предостатньо, але треба також вчитись її фільтрувати, бо багато некоректного», – каже Віктор Бошель.
На ярмарку Віктор Бошель представив халумі, сулугуні, бринзу, рикоту і свій фірмовий чечіль.
Мар’яна Тишко, село Перванче Луцького району
Займається сироварінням вже два роки. Поштовхом розпочати власну справу стала участь у проєкті за підтримки поляків.
«Ми спільно їздили в Польщу на знайомство з польськими сироварами й з того часу я ризикнула», – розповідає Мар’яна Тишко.
Вона готує тільзитер, гауду, маздам, але улюбленим називає качоту. Каже, у ньому є ніжна простота і він дуже гарно вдається.
Для Мар’яни Тишко Торчинський ярмарок став відкриттям та вразив оформлення, атмосферою та різноманітністю середньовічних костюмів.
У майбутньому планує придбати сироварню та зайнятись улюбленою справою на повну.
«Я остаточно переконалась, що буду сироварити – купую сироварню! Поки з цим складно, бо багато роботи на городах, консервування. Тому дуже чекаю зими, щоб приділяти максимум часу сиру», – каже Мар’яна Тишко.
Світлана та Сергій Федорови з Луцька
Сировари почали власну справу у 2018 році. За словами Світлани, це була давня мрія чоловіка. Виготовленням сиру займаються у родичів в селі. Наразі там облаштовують спеціальну камеру для його визрівання. Про повноцінну сироварню з всім необхідним обладнанням поки тільки мріють і поволі крокують до цієї мети.
Федорови виготовляють різні види сирів: і тверді, і м’які. Для них пріоритет – це натуральність, адже часто їхній сир купують для діток. Сировину беруть перевірену в одного й того ж фермера.
На ярмарку презентували тверді сири: вершковий, мармуровий, горіховий та сир з пажитником. Також мають в асортименті копчений сир, крем-сир, фету, камамбер, страчателу, шевр, моцарелу, халумі та качоковало.
Валерій Макарук з смт. Локачі
Сироваріння Валерій називає сімейною справою, адже займається нею з дружиною Катериною та синочком Ярославом вже четвертий рік.
«Поштовхом до сироваріння стало те, що, по-перше, всі ми дуже любимо сир, а по-друге, я працював в торгівлі молочними продуктами торговим представником і дещо знав про цей ринок. Ми купували сир у інших людей, але “гуляла” якість, тому вирішили, виготовляючи для себе, “набити руку”. Думка про виробництво визрівала десь два роки», – каже Валерій.
Розповідає, що за чотири роки серйозних невдач не було, бо в родині безвідходне виробництво – сир, який не вдається, з’їдають самі.
Валерій Макарук варить розсільні сири, так звані молоді, адже вважає їх найбільш корисними і найсмачнішими. У асортименті має моцарелу, сулугуні, адегейський, бринзу, халумі, рикоту, маскарпоне і десертні сири.
«Найскладніше у сироварінні – це коли є велика кількість молока і треба бажання, натхнення це все переробити. Але в загальному, нам подобається сам процес, ми отримаємо від справи задоволення як моральне, так і матеріальне», – додає сировар.
Продавати сири сім’ї допомагають соцмережі, відгуки клієнтів, виїзди на ринки та ярмарки.
«На ринках і ярмарках маємо безпосереднє спілкування з людьми, відразу є живий контакт, безпосередній зв’язок, який тримає в тонусі, заставляє тримати марку. Якщо щось не так з сирами, то споживачі відразу відреагують. Хоча у нас “щось не так” не буває. Це натуральний продукт», – каже Валерій.
Також Макаруки проводять дегустації та знайомлять клієнтів з новими видами сирів. Вже мають покупців далеко за межами Волині, зокрема у Львові та Маріуполі.
Джерело: https://business.rayon.in.ua/
