Сьогодні в Україні на ринку вершкового масла обсяг фальсифікату становить не менше 20%.
Ніщо так не підриває довіру споживача, як фальсифікат. І для компаній-лідерів, які з року в рік працюють над своєю репутацією, вкладаючи ресурси в якість продукції, недобросовісні виробники можуть представляти серйозну загрозу.
Фальсифікат кидає тінь на чесні бренди і переконує українців у думці, що в цій країні немає, наприклад, нормального масла. Тим самим, на жаль, підживлюється міф про високу якість імпортного продукту, що з кожним роком додає в свою присутність на ринку України.
За інформацією громадської організації «Громадський контроль», обсяг фальсифікату на ринку вершкового масла в Україні становить на сьогодні не менш 20%. Простими словами: кожен п’ятий виробник — найчастіше це дрібні виробники-одноденки — продає підробку, яка містить жири нетваринного походження.
Найкращий засіб захисту
На щастя, в Україні існують громадські організації, які готові боротися з проявом недобросовісної конкуренції на ринку. Зокрема, в 2020 році ГО «Громадський контроль» ініціювали спільний з «ТСН Тиждень» («1 + 1») медіапроєкт «СТОП фальсифікат». Його непрямим результатом стало накладення Антимонопольним комітетом України від 10 листопада штрафу на 5 недобросовісних виробників в розмірі 30 млн гривень.
На жаль, паралельно з цими професійними ініціативами існують і аматорські «тест-драйви» якості масла. Вони робляться буквально на дому, «на коліні» і за допомогою підручних засобів. Особливо це заняття популярне в YouTube. Так, наприклад, відео, в якому його автор аналізує продовольчі товари щоденного споживання, набирають від 100 тис. до 300 тис. переглядів. Якість масла перевіряють в окропі або взагалі на око.
Підсумки цих перевірок плачевні і недалекі від того, що споживачі читають в інтернеті, а багато хто довіряє цій інформації. Крім того, через свою некомпетентність відеоблогери можуть транслювати відверту брехню і, відповідно, «бити» по репутації великих виробників.
Чи потрібно знову повторювати, що показники харчової продукції повинні перевірятися виключно в сертифікованих для цього лабораторіях?
А якщо говорити про повний цикл, перевірка безпеки і якості починається з першого етапу — тестування сировини. Виробники національного масштабу працюють виключно з перевіреними фермерськими господарствами, купуючи у них молоко тільки високої якості. Далі йде сепарування вершків, нормалізація, пастеризація і так далі — на кожній стадії перевірка здійснюється відповідно до стандартів і сертифікації міжнародного рівня. Фізико-хімічні показники визначаються виключно лабораторним методом. А відсутність рослинних жирів можна визначити лише хроматографом. Це дороге устатковання, яке можуть собі дозволити тільки великі виробники.
Перевірили на підприємстві — віддали зразки в незалежну лабораторію. Державних перевірок може бути 4−5 на рік, при цьому ні на одному з етапів масло не опускають в окріп і не капають на нього йод.
Не проти допомоги. Чим виробникам може допомогти держава?
По-перше, ми чекаємо від нього чіткої підтримки чесних виробників масла в частині боротьби з виробниками підробок і дезінформацією щодо визначення якості продукту в інформаційному полі.
По-друге, компетентні органи (і особливо Держспоживслужба) повинні сформувати цілісну законодавчу базу, яка не суперечить собі самій, і забезпечити дієвий контроль за якістю і безпекою харчових продуктів. Наприклад, як довго може тривати ситуація, коли законом не визначено поняття «фальсифікат»?
По-третє, держоргани повинні не тільки накладати величезні штрафи на недбайливих бізнесменів, а й домагатися їх сплати. Якщо цього немає, то у підприємств-фальсифікаторів буде відсутній страх перед фінансовим покаранням. А це точно не мотивує їх працювати чесно.
У цій боротьбі держава однозначно може розраховувати на підтримку великих гравців на ринку масла та інших молочних продуктів. А на кону — не просто питання застосування законів, а здоров’я українців.
Джерело: https://biz.nv.ua/
