Першими забили на сполох виробники хліба. Ще в жовтні минулого року вони були стурбовані невтішними прогнозами , що продукти постійно будуть зростати у ціні, адже ціни на зерно, цукор та іншу сировина також стрімко йдуть вгору. Наприклад, з січня по жовтень 2020 року лише вартість пшениці зросла на 40 %. Не менш критична ситуація в кондитерській галузі, зазначає Голова Асоціації “Укркондпром” Олександр Балдинюк, і додає, що може ще погіршитися.
Ціни на кондитерські вироби за минулий рік сумарно зросли на 4-5%
На жаль, прогноз з цінами невтішний. Незважаючи на те, що ціни на солодощі в минулому році зросли з відносно низькими темпами (4-5 % сумарно за 2020 рік), такий ріст спостерігався переважно в останні місяці року. На початку 2021 року навіть супер висока конкуренція в галузі та відкритість України для “солодкого” імпорту не стримали ціну кондитерських виробів.
Лише за півтора місяці з початку року ціни на кондитерські вироби зросли на 10 % (борошняна група – майже 12 %), частина асортименту групи – навіть на 20-22 %.
Ми завжди казали, що міцність нашої харчової промисловості – потужна національна сільськогосподарська сировинна база. Сьогодні ця теза вже не правдива.
Близько середини 2020 року своєрідне божевілля почалося з цін на сировину агропромислового комплексу. За останні кілька місяців внутрішні ціни на пшеницю, жито, кукурудзу та ін. зросли майже в 2 рази: з 3,7-4,7 тис. грн за тонну до майже 9 тис. грн за тонну. Ще кілька місяців тому борошно було дешевше, ніж тепер зерно, з якого його виготовляють.
За перші два тижні цього року ціна борошна підскочила на 1-1,4 тис. грн за тонну перевищивши позначку 12 тис. грн за тонну. А іноді і ціна на борошно зростала вдвічі протягом одного дня.
Цукор фактично злетів з 11 тис. грн за тонну до 17 тис. грн лише за один-два тижні у вересні 2020 року. Зараз цукор коштує 21 тис. грн за тонну, і ціна на нього продовжує зростати.
Ціни на внутрішньому ринку суттєво вищі за експортні
Вітчизняні ціни для українських виробників олії вдвічі, або навіть більше, перевищують ціни, за якими експортується насіння, але за такими цінами утримуються українські підприємства, що виробляють олію.
А ще треба врахувати зростання ціни на електроенергію, газ. Зокрема, ціни на газ у січні зросли на 50 % до середньої річної ціни 2020 року.
Звичайно, все це впливає на ціни на продукти харчування загалом, і кондитерські вироби зокрема. До прикладу, тільки за рахунок зростання цін на цукор, вартість карамельної продукції в Україні зросла на 10-15 %. Деякі одиниці асортименту сьогодні вже виробляються з нульовою або негативною рентабельністю.
Таким чином, інфляційний тиск цін на сировину був дуже важким для переробника, в тому числі і кондитерської галузі. Причому ціна на агросировину, а також інгредієнти для виробництва кондитерських виробів, хлібобулочних виробів, морозива та ін., в Україні вища, ніж у сусідніх країнах, а доступ до неї важчий. Досить дивно, але зараз, з цієї точки зору, вигідніше виробляти солодощі, наприклад, в країнах ЄС, ніж у нас.
Не проблема, коли ціни на сировину ростуть поступово і низькими темпами. Вбивчим для виробника є різке зростання ціни на значні відсотки.
Повторюємо світові тренди, але з нашою специфікою…
Причинизростання цін на сировину різні. Зокрема, це світові тенденції зростання цін на сільськогосподарську продукцію в контексті незрозумілих прогнозів подальшого впливу пандемії на світову економіку. Україна повторює світові тренди сировини, але з нашою внутрішньоукраїнською специфікою. Наприклад, ціна цукру в Україні протягом кількох місяців на 30-40 % перевищує світові ціни. Можна було б імпортувати цукор, але заважає заборонне мито.
Ціна на зерно в Україні також вища за світові ціни. Багато країн забезпечують пшеницю, жито, олію та поповнюють запаси держави, турбуючись питаннями продовольчої безпеки. Пізніше вони будуть проводити товарні інтервенції, пом ‘якшуючи цінові диспропоції на внутрішніх ринках. Ми ж, навпаки, радісно експортуємо мільйони тонн зернових. Але в Україні нещодавно прийняли закон, яким скасували можливість товарних інтервенцій, а держустанову “Аграрний фонд”, яка повинна була б цим займатися, розформовано.
Тому, хоч в Україні і є надлишки зернових згідно з офіційними балансами, внутрішня ціна зберігається на дуже високому рівні, і навіть за таку ціну купити зерно на ринку важко. Зерновики за високими експортними цінами отримали достатньо оборотних коштів, щоб зайняти очікувальні позиції на ринку, утриматися від продажу зерна, сподіваючись, що завтра ціна зросте ще більше. В Україні вистачає елеваторів, є де зберігати.
Непростою є співпраця з торговими мережами в Україні , що впливає і на ціни, які споживач бачить на полиці. Напевно мало хто знає, але час розрахунків зростає. Деякі торгові мережі розраховуються через 75-80 днів після отримання партії продукції. Хоча оборот солодощів в мережах оцінюється в 20 днів. Тобто, ви вже виставляєте четверту партію у мережу, а вона розраховується лише за першу. Крім того, мережі, крім маржі, вимагають від постачальника виплачувати їм бонуси, купувати різні, так звані, послуги, які не дуже потрібні постачальнику, але їх придбання є обов’язковою умовою доставки у мережу. Вартість таких послуг може сягати 30 % від вартості контракту. Звичайно, виробник повинен закласти вартість цих витрат в ціні.
Є ризик, що вибір споживача зміститься у бік імпорту
Зростання цін не може не вплинути на обсяг реалізації. У 2020 році падіння виробництва солодощів склало 28 тис. тонн, або 4 %, якщо порівнювати з 2019 р. А падіння внутрішнього споживання склало понад 34 тис. тонн.
Різниця між цими обсягами забезпечена невеликим збільшенням експорту. Зростання експорту на 2 % збереглося у 2020 році, це поставки на початку року, а також дає результат довготривала робота галузі щодо виходу на нові ринки. Але на традиційних ринках ми спостерігали значне зниження експорту за рік. Загалом наші експортні позиції трохи погіршилися, тому що наші конкуренти в інших країнах купують сировину дешевше.
Крім того, зменшується кількість компаній, залучених до експорту великих обсягів товарів. Якщо в Україні минулого року було 50 кондитерських компаній, які експортували щонайменше пів тисячі тонн, то в 2020 році їх було лише 30.
Ситуація може погіршитися на внутрішньому ринку, де українська кондитерська майже не мала серйозних конкурентів навіть після введення ЗВТ з ЄС, через найкраще співвідношення ціна-якість споживачі зазвичай обирали українську продукцію. В контексті зростання вартості продукції є ризик, що вибір споживачів може зміститися у напрямку імпорту.
Щоб не залишатися агро-сировинним придатком
Прогноз залежить від ситуації на сировинних ринках. Якщо уряд нарешті повернеться обличчям до національного виробника харчових продуктів і зможе запровадити запобіжники цінових диспропорцій на внутрішньому ринку, ситуація могла б вирівнятися. Ми не повернемо той самий рівень цін, але принаймні стримаємо їх значне зростання. Звичайно, мова йде не про цінове регулювання чи торговельні обмеження. Є ринкові механізми.
Однак сьогодні я не бачу від уряду не тільки дій, а навіть розуміння того, що потрібно робити. Це призводить до того, що Україна закріплює за собою статус агро-сировинного придатку, послаблює позиції переробників. Ця ситуація може серйозно вплинути на економіку країни та послабити курс національної валюти. Вдаряючи по внутрішнім переробникам, держава позбавляє себе значної частини експорту з високою часткою доданої вартості, яка була джерелом валютних надходжень до країни. У свою чергу, зростання цін на продукти внутрішнього виробництва сприятиме збільшенню обсягів імпорту відповідно до цих товарних позицій, які на внутрішньому ринку традиційно споживалися вітчизняного виробництва. Це також негативно вплине на ринок праці, адже в переробних галузях скоротиться робочі місця, а в сировинному аграрному секторі зарплати традиційно нижчі, а робочі місця часто бувають сезонними.
Олександр Балдинюк,
Асоціація УКРКОНДПРОМ,
джерело